Родина Прицкерів: від київських дворів до світової легенди Hyatt

Кінець XIX століття. Подільський двір, скромна квартира, де сім’я Прицкерів вчиться головному — виживати разом. У них немає фабрик і багатства, але є довіра і дисципліна. Бізнес тут починається не з контрактів, а зі слова честі. Довіра стає валютою, яку не знецінять ані податки, ані кризи.

Саме ці вміння — підтримка, ощадливість, готовність ризикувати — згодом перетворяться на унікальну бізнес-ДНК. І головне — цей код народився в Києві, серед вулиць і дворів, де виживання було щоденною практикою.

Те, що у лекціях сучасних бізнес-шкіл звучить як модний, майже обов’язковий слоган — “go global!” — для Прицкерів було не блискучою концепцією, не амбітною доповіддю, не fancy-проєктом у PowerPoint. Для них це стало вибором без зворотного квитка, прямим рейсом у невідомість, ставкою на всі карти одночасно, де запасного плану не існувало навіть у мріях. Це не був елегантний ривок до “американської мрії”.

Еміграція до США для них не була красивою пригодою. Це була втеча без гарантій. Америка зустріла холодно, і кожен долар доводилося виборювати. Маленькі лавки, юриспруденція, нескінченні спроби — так закладалася основа майбутньої імперії.
Саме в цих нескінченних випробуваннях народжується унікальна “родинна матриця”. Три головні уроки Прицкерів:

• Інвестуй у знання — вони не знеціняться ніколи.
• Не ризикуй довірою — втратив її, втратив усе.
• Грай у довгу — перемога не приходить від одного вдалого кроку.

Всі ці уроки — не абстрактні принципи з мотиваційних книжок. Вони народжуються у тиші маленьких кухонь, коли вся родина сидить над останніми доларами й вираховує: чи вистачить на житло, чи вдасться оплатити навчання, чи буде, що їсти. Це рішення, які приймають втомленими вечорами — без гучних слів, без гарантій, лише з вірою одне в одного. Саме в цих напружених моментах, коли “а що, як завтра все завалиться?” звучить не як риторика, а як гостре питання, гартується той внутрішній стрижень, із якого виросте не одна бізнес-імперія.

У цій атмосфері постійного виклику, де кожен день змушує не просто працювати, а винаходити себе заново, і народжується те, що згодом світ назве “духом Hyatt”. Не як бренду. Не як логотипу на фасаді. А як живої, родинної стратегії виживання і зростання, де уроки випробувань стають капіталом майбутнього.

Абрам Прицкер був не лише юристом, а стратегом. Він бачив бізнес як довгий шлях, де виграють ті, хто тримає темп десятиліттями. Родина об’єднувала ресурси, створювала фонди, інвестувала в нерухомість і виробництво тоді, коли інші боялися. Вони ризикували разом і падали разом. Саме довіра тримала їхню систему живою.

1957 рік. Лос-Анджелес. Летовище, нескінченний рух, тисячі ніг, сотні валіз, постійний поспіх і повітря, насичене очікуванням. Тут більшість бачить лише транзит — черговий коридор між містами, зупинку для перезавантаження, але аж ніяк не місце, де хочеться залишитись. І тільки Джей Прицкер дивиться інакше. Там, де для інших суцільна суєта й тимчасовість, він бачить потенціал нового ринку. Саме тут, за $2,2 мільйона, він викуповує у Шона Хаятта та співінвестора Джека ДеВон Дена (Jack D. von Dehn) невеликий мотель Hyatt House біля LAX — і це рішення стає початком не лише нової епохи для бренду, а й нового стандарту в індустрії гостинності.

Зверніть увагу, ім’я майбутнього світового готельного гіганта — Hyatt — залишилось у спадок від першого власника. Jack D. von Dehn був співінвестором і фактичним “архітектором” першого Hyatt House, однак саме прізвище Hyatt — спадщина Шона Хаятта — назавжди закріплюється за брендом.

Розуміння Прицкера йде далі за звичні готельні шаблони. Він руйнує класичну модель: готель біля аеропорту — це вже не просто місце для переночувати. Лобі перетворюється на живий простір для спілкування, відпочинку, нетворкінгу, коротких ділових зустрічей. Hyatt House стає лабораторією сервісу нового покоління: гості тут не “прохідні номери”, а люди, яких знають на ім’я, яким дарують відчуття дому навіть у дорозі.
Усе, що було “тимчасовим”, раптом стає точкою притяжіння для нової хвилі мандрівників. Жодних бонусних акцій — гості повертаються за атмосферою, за щирою увагою, за невловимим відчуттям довіри, що народжується з дрібниць. Із цього моменту Hyatt не копіює — Hyatt створює культуру, яку прагне наслідувати вся індустрія.

Саме тут починається шлях Hyatt від локального експерименту до глобальної мережі. І все це — завдяки рішенню бачити можливості там, де інші звикли бачити лише обмеження. Не технологія, а людяність стає тим самим кодом, що закладає основу для світового прориву.
Hyatt ніколи не був «під копірку». Готелі у Токіо, Парижі чи… Києві відрізняються, але кожен має спільне ядро — повагу до людини і довіру.

1960–1980-ті: зліт Hyatt у ці десятиліття — мов ракета, що стартує з маленького майданчика й захоплює обрій. Ще вчора це експеримент біля летовища, а вже сьогодні карта світу вкривається новими точками. Масштабування вражає, але головний феномен — не швидкість, а відчуття контролю: родина тримає «кермо», бренд не розчиняється і не стає безликим.

Кожен новий готель — це місія з власною культурою. Тут важливі не глянець і дизайн, а філософія родини, відчуття довіри й уваги до гостя. Франчайзинг у Hyatt — не копіювання, а клуб для тих, хто поділяє цю планку відповідальності. Партнери — співтворці, а не користувачі бренду.
Технології впроваджують лише тоді, коли вони реально покращують сервіс. Автоматизація — тільки щоб дати більше часу на щире спілкування, а стандарти — не «шаблон для всіх», а система захисту репутації.

Завдяки такій філософії Hyatt не лише витримав конкуренцію з глобальними гігантами, а й створив власну школу — «фабрику» лідерів, які передають цей код гостинності далі, з покоління в покоління.

Сьогодні Hyatt — це не просто готелі, а платформа: співпраця з університетами, підтримка стартапів, інвестиції в ESG та локальні економіки. Компанія будує глобальну екосистему, де бізнес, інновації та культура йдуть разом.
У цифрах це вражає:

• понад 1 450 готелів у 80 країнах;
• понад 315 000 номерів;
• 32 бренди — від Park Hyatt до Andaz;
• проєкти вартістю сотні мільйонів доларів.

Але головне — не цифри. Головне, що Hyatt зберігає ДНК довіри та ідентичності, народжену на київських вулицях.

Hyatt довів: навіть із маленького подвір’я на Подолі можна вирости у глобального гравця. Історія Прицкерів — це не про красиві міфи, а про силу ідентичності, гнучкість і довіру. Саме тому повернення Hyatt до Києва стало символом: тут знову поєдналися локальне коріння і світове лідерство.

До цього моменту український готельний бізнес лише наближався до міжнародних стандартів. Hyatt Regency приніс у Київ те, чого бракувало:

• нову планку сервісу — увага до деталей, персоналізація, відчуття комфорту світового рівня;
• глобальні стандарти якості — усе, що працювало в Нью-Йорку чи Токіо, тепер з’явилося у Києві;
• поєднання локального і глобального — у дизайні, кухні, культурних проєктах Hyatt інтегрував українську атмосферу у світову мережу.

Для HoReCa в Україні це був сигнал: «ми можемо грати у світовій лізі». Hyatt не просто відкрив готель, а створив школу — місце, де українські менеджери й персонал отримали досвід роботи за міжнародними стандартами. Багато з тих, хто працював у Hyatt Regency Kyiv у перші роки, згодом стали лідерами індустрії та підняли рівень сервісу в інших компаніях.

Історія Hyatt — це не лише про готелі й великі капітали. Це про те, як маленьке київське подвір’я стало відправною точкою глобальної імперії. І тут є кілька уроків, які актуальні для молодої генерації підприємців:

• Пам’ятай про коріння. Локальна ідентичність — це не баласт, а твій козир. Те, що ти українець, із власною культурою й досвідом, робить твій бізнес особливим.
• Будуй довіру. Гроші можна втратити й заробити знову. Репутацію — ні. Довіра в бізнесі залишається найціннішою валютою.
• Думай глобально, діючи локально. Hyatt став світовим, бо вмів бути «своїм» у кожному місті. Вчися відчувати контекст і адаптувати продукт до місця.
• Інвестуй у людей. Готелі — це не стіни й не брендинг, а люди, які там працюють. Ставка на команду завжди виграє у ставці лише на технологію.
• Не бійся почати з малого. Hyatt теж починав із маленького мотелю. Важливі не масштаби старту, а чітке бачення, куди ти хочеш дійти.
• Платформа важливіша за продукт. Сучасний бізнес — це екосистеми. Якщо ти створюєш середовище для партнерів і клієнтів, твій бренд житиме довше, ніж будь-який окремий продукт.